Інтерв'ю

Від географа - до начальника патрульної поліції: відверте інтерв’ю з Редваном Усеіновим

26 лютого 2020, 10:39

Патрульною поліцією Вінницької області керує переселенець з Криму - 28-річний Редван Усеінов. До анексії він мріяв стати ведучим тревел-шоу, бо захоплюється географією, але події на півострові змінили плани. Молодий чоловік залишив свій дім і став поліцейським.

Редван Усеінов до Вінниці переїхав чотири роки тому, відтоді, як у нашому регіоні стартувала Патрульна поліція. Зустрічаємося з ним в його робочому кабінеті. Напередодні виїзду до США. Туди керівник отримав запрошення на обмін досвідом.

- Ще шість років тому й гадки не мав, ким я буду зараз. Жив у Криму. У 22 роки я повернувся з армії. На той момент це були внутрішні війська. Зараз це Національна гвардія України. Після анексії Криму трішки довелося пожити при російській владі. І мені там не сподобалося. Вирішив переїхати до Києва і піти на службу. Щоб довести своїм землякам, що Україна, це краще, ніж Росія. Власним прикладом.

З того моменту він жодного разу не їздив додому.

- За домом, звісно, сумую. У перші роки він мені часто снився. Тепер рідні до мене приїздять. А я туди поїхати не можу. Перші три роки було дуже важко. Тому, що ментальність кримчан відрізняється від української. Хоча, я за паспортом українець, і народився в Україні, але ментальність у нас трішки інша. Почнемо з релігії. Я мусульманин. У нас інші звичаї. Інше виховання. Тому, коли я переїхав сюди, я це відчув на собі. Я не їм свинину. А тут дуже багато свинини. Я почав перебирати продукти. Чи є там свинина, чи немає. Потім був мовний бар’єр. Є деякі слова, які не знав. Ми вивчали українську мову в школі, але у кожному регіоні є своя специфіка. Наприклад, у Гайсинському та Бершадському районах є таке слово, як чара. А я не знав, що таке чара. А це кажуть на пательню чи сковорідку.

Редван Усеінов зізнається, якби не став правоохоронцем, то присвятив би своє життя географії. Поки спілкуємося, у кабінеті з телевізійного екрана транслюють тревел-шоу з Дмитром Комаровим.

- Я б міг вести от такі програми. Бо дуже люблю географію. Мій батько за фахом будівельник, шофер. А мама філософ. І коли вона мене спитала, ким хочу стати після закінчення 11-го класу, зрозумів, що в школі мені більше всього подобалися дві науки. Це географія і історія. Коли здавав ЗНО, зрозумів, що історія це не так цікаво, як географія. Закінчив по цьому напрямку університет. Потім армія і поліція… Але з дитинства мрію поїхати до Антарктиди. Хоч дуже не люблю холод, хочу побачити пінгвінів. Ще малим, коли дивився радянський мультик про білого ведмедя, який бігав за пінгвіном, вже тоді знав – це нонсенс! Бо білі ведмеді живуть Північному полюсі, а пінгвіни на Південному.

Романтичну професію географа Усеінов доповнив прагматичною - юридичною.

- Коли розпочалися події в Криму, зрозумів, що потрібно більш детально знати законодавство. Тому вступив до Академії адвокатури в Києві, отримав другу освіту - юридичну. От так і склався шлях від географа до юриста. У цей момент почався набір до Патрульної поліції. У січні 2015 року я подав анкету. Пройшов всі етапи. Навіть «Поліграф». Закінчив навчання і 4 липня заступив до служби у Києві. Тоді я вже був на посаді заступника командира роти. Потім на посаді командира батальйону поїхав відкривати Патрульну поліцію у Дніпрі. І після цього до Вінниці. Мені було тоді 24 роки. А через місяць відсвяткував тут 25-річчя. У батальйоні тоді було 255 працівників. Плюс в апараті трішки більше півсотні. Було дуже важко. Бо ніхто не знав, як працює Патрульна поліція. Я сюди приїхав з командою із п’яти людей, які мали досвід. От з ними почали працювати. Перший рік я дуже погано спав ночами, тому що ми практично не спали. Їздив не лише на всі наради, а й на найважчі виклики.

Коли справа заходить до амурних питань, Усеінов сором’язливо прикриває долонями обличчя. Червоніє. Довгий час він вважався завидним нареченим.

- Моя майбутня дружина має бути мусульманкою. Або прагнути нею стати. А загалом, до одруження готовий. Так сказати. Поки що придивляюсь. Але дівчина у мене є.

Відчувається, що поняття родини для Редвана дуже відповідальна тема. Чоловік зізнається, бувають випадки, коли йому хочеться, як кажуть у народі, і сльозу пустити.

- Коли мати залишає дітей з вітчимом або з дідусем… які ґвалтують дітей, і я потім бачу цю маму, її реакцію, тоді в моїй душі таке обурення до того чоловіка, який так вчинив... А з тією мамою хочеться пустити сльозу. Пожаліти її. Тому що, це не просто негідний вчинок. Беззаконня у житті вистачає. Я не просто поліцейський, керівник цілого підрозділу. Я – людина. Яка має почуття. У такі важкі психологічні моменти відновитися допомагає хобі. На них і переключаюся. Іноді граю у футбол. Іноді дивлюся географічні передачі. А буває, що сяду за кермо автомобіля і поїду кудись. За кермом я відпочиваю.

Усеінов як молода та сучасна людина веде свою сторінку в соціальних мережах. Про те, що він фанат футболу, зрозуміло із світлин, які публікує.

- Футболом я займався з шести років. На жаль, не став футболістом. Бо ними можуть стати у нашій країні тільки обрані. Не талановиті, а обрані. Це я ще в дитинстві відчув. Я фанат клубу «Реал Мадрид». Дуже хотів би потрапити на стадіон «Сантьяго Бернабеу» у Мадриді. Дивлюся Лігу чемпіонів. Лігу Європи. А от чемпіонат України… зараз не дивлюся. Бо після тих подій, які сталися у 2013-2014 роках… у нашій країні футбол помер. Залишилося два клуби, які грають, а решта намагається.

Під час розмови знову звертаємо тему на роботу. Про те, чи часто пропонують хабарі, чи намагаються вирішити питання через когось.

- У наших людей є така позиція: «Хочу жити по закону, але кум порішає». Так от… така позиція, це не до мене. Бо у мусульман кумів нема. Вирішувати питання не по закону, я не буду. Я дуже люблю свою роботу, ціную свою форму. І дуже ціную своїх підлеглих. І я маю надавати їм приклад.

Патрульну поліцію Вінницької області вважають найкращим підрозділом в Україні. В середньому за добу працівниками відомства виконується близько 133 завдань.

Вiнниця.info

Теги: Редван Усеінов патрульна поліція інтервю 
Матеріали по темі