Суспільство

Від замку до першого в Україні ендокринологічного центру: репортаж з П’ятничанського палацу у Вінниці

15 лютого 2021, 17:20

Вже більше 57 років у Вінниці діє обласний висококваліфікаційний ендокринологічний центр, який свого часу був першим в Україні. Але унікальний заклад не лише цим – установу розміщено на території стародавнього маєтку польських шляхтичів – родини Ґрохольських. Історія замку-палацу сягає другої половини XVIII-го століття, а за деякими версіями – навіть раніших часів.

В редакції Вінниця.info вирішили зробити репортаж з П’ятничанського палацу, де вже понад півстоліття лікують вінничан.

Палац Ґрохольських – архітектурний комплекс XVIII-XX століття, що належав шляхетській родині Ґрохольських. Палац побудований у стилі класицизму. Він оточений пейзажним парком з рисами англійського романтизму авторства ландшафтного архітектора Діонісія Макклера. Нині комплекс є пам’яткою національного значення і використовується обласним клінічним ендокринологічним центром.

Загальна площа території скадає 32 га, де розташовані сам палац, флігель та павільйон у регулярно-пейзажній палацовій частині садиби, господарські споруди та історичний садибний мур.

Замок-палац у П'ятничанах був закладений суддею земським брацлавським Міхалом Грохольським разом та його старшим сином – брацлавським воєводою Марціном. Будівля була збудована як оборонний замок-палац. На деякій відстані від самого замку були розміщені башти, від яких ішов рів та вал. До замку вели ворота з двома будинками. На рові та валах стояла ще одна циліндрична башта.

Втім, попри те, що комплекс прийнято називати замком, фактично, фортецею в класичному розумінні будівля аж ніяк не була. Історики кажуть – в ті часи на Поділлі фортифікаційних споруд не будували.

«Це родинна легенда Ґрохольських, яку підтвердити чи спростувати неможливо. У XVIII-му столітті на Поділлі не будували фортифікацій. Якщо це справді будувалось як фортеця, вона носила більше символічний характер або могла виконувати певні тимчасові функції. Як наприклад захист від гайдамацьких підрозділів. Фортець в класичному розумінні цього слова ані в П’ятничанах, ані деінде в тих реаліях в другій половині XVIII-го століття не будували», – розповів Вінниця.info директор «Центру історії Вінниці» Олександр Федоришен.

Як йдеться в статті «Архітектурні візерунки П’ятничан і не тільки», яку надав Вінниця.info нащадок шляхетської родини Генріх Ґрохольський, за версією історика Романа Афтаназі, фортецю-палац у П’ятничанах добудували полонені у військових походах турки та татари за життя Марціна та його сина Міхала. Деякі факти свідчать про те, що палац Ґрохольських у П’ятничанах старіший, ніж вважають це офіційно. За версією Здіслава Ґрохольського, що спиралась, скоріш за все, на документальне підтвердження, його пращури побудували свою резиденцію на рештках старої фортеці. Підтвердження цієї версії можна знайти в описі фонду архівних документів Ґрохольських в Київському центральному архіві давніх актів, де до були війни родові архіви магнатів і шляхти Правобережної України: «Палац у маєтку перебудував з давнього замку Міхал Ґрохольський». Спочатку палац мав вигляд фортеці, що була пристосована і для захисту, і для проживання, вона могла протистояти можливому нападу ворогів. Стіни палацу двометрової товщини на першому поверсі, півтораметрові – на другому і метрові – на третьому.

«За описом Здіслава Ґрохольського, палац був «...з надзвичайно масивними стінами, з залізними ґратами на вікнах, башточками, бійницями і подвійними воротами». Усі приміщення на першому та другому поверхах – склепінчасті, з ґратами на вікнах. В кутах фортеці-палацу піднімалися двоярусні вежі. Трохи далі стояли дві одноярусні башти, від них тягнулися вали і рови, які оточували фортечний майдан, в кілька сотень метрів завдовжки. В’їзна брама довершувала образ неприступної фортеці», – йдеться в документі.

Коли П’ятничани перейши у спадок сину Марціна Ґрохольського, Міхалу, який одружився на Марії Сліжньовій, на території палацу почалися зміни. З книги Романа Афтаназі: «П’ятничани дісталися Міхалу Ґрохольському, який одружився на Марії Сліжній (Сліжньовій). Вони оселилися в замку в П’ятничанах одразу після весілля, і саме вони принесли перші, фундаментальні перетворення. Ініціатором всіх змін була його жінка... вона почувалася погано в суворих стінах укріпленого замку».

Відомо, що дружина Ґрохольського наказала перебілити всі покої. Внаслідок чого, стіни вітальні стали блакитними, а на склепіннях було розвішано атласні драпірування в білі та блакитні смуги, що надавали затишку суворим фортечним стінам. Одна з кутових кімнат була прикрашена зеленою шторою, інша — побілена в піщаний колір.

«Реконструкція замку не обмежувалася лише інтер'єрами. Енергійна графиня взялася за зовнішні зміни маєтку. З її ініціативи до будівлі було добудовано ще один поверх. З обох боків палацу розташовувались цегляні квадратні двоповерхові флігелі, поєднані з ним одноповерховими напівкруглими галереями з колонадами, які, на жаль, сьогодні вже не існують. Тоді ж з’являються нові стайні, приміщення для возів і карет, майстерні, голуб’ятня та інші господарчі споруди», – йдеться в праці «Архітектурні візерунки П’ятничан і не тільки».

Їхній син Генрик Кипріян закінчив перебудову та оздоблення салонів, додавши до палацу з боку саду портик з балконом, змінивши сходову клітину. На першому поверсі головного фасаду палацу був портик з колонами та тераса, а вікна були оформлені трикутними сандриками (невеличкий карниз, часто з ліпними конструкціями). У південнозахідній частині першого поверху розташовувалась каплиця. Окремих приміщень і кімнат у замку-палаці було 58. Останнім власником маєтку був його внук — Здзіслав Грохольський, який обніс територію маєтку цегляним парканом (цеглу, до речі, випалювали на власному графському цегельнопідковному заводі, відомому нині, як завод «Кераміка»). На сьогодні паркан поступово руйнується.


Відомо, що свого часу мешканці п’ятничанського «замку» мали честь приймати польського короля Станіслава-Августа Понятовського. З цієї нагоди до замку висадили липову алею, яка проіснувала до 40-х років XX століття.

Липова алея у Пятничанах, 1910. Фото Центру історії Вінниці надав Г. Ґрохольський

Парк у П'ятничанах, бл. 1910. Фото з архіву Г. Ґрохольського.

Як йдеться в публікації, існує дві версії стосовно цього візиту короля Польщі. Перша версія така: у 1787 році в П’ятничанах Ґрохольські приймали короля Станіслава Августа під час його подорожі до Канева для зустрічі з російською імператрицею Катериною II та австрійським цісарем Йосифом II, що подорожував інкогніто разом з російською царицею до Криму. Друга версія: король Станіслав-Август Понятовський подорожував землями України, Білорусі, Молдови, які на той момент належали Польщі. В споминах Здіслава Ґрохольського фігурує 1781 рік. Садиба Ґрохольських сподобалась королю, про що свідчить його лист до графа. На західному боці садиби існує тріумфальна брама, яка зафіксувала історичний факт подорожі короля Польщі та відвідування ним П’ятничан. Її будівництво пов’язують з ім’ям Доменіко Мерліні, головного королівського архітектора Станіслава-Августа.

Відомо, що на території замку містилась стайня для расових коней. За певними даними, в стайні було 36 коней арабської породи, рід яких ішов від арабських коней Вацлава Жевуського. Біля стайні стояла кругла башта. Возовня містила колекцію старих карет. Стайні для породистих коней були розташовані навпроти головного корпусу замку, на відстані близько 250 метрів. Це двоповерхова будівля, що колись мала наскрізну арку для проїзду, та два крила (збереглось одне) з круглими баштами по краях. Через наскрізну арку стаєнь проходила дорога, що вела за територію маєтку. На сьогодні будівля стаєн збереглася – там нині розташовано один з лікувальних корпусів ендокринологічного центру.


Гелена Ґрохольська на подвір'ї П'ятничанського маєтку, бл. 1910.

Ще один архітектурний об’єкт, який зберігся донині – водонапірна станція, де на сьогодні розташовано кабінет психолога. В ті часи вода надходила з криниці завглибшки 84 м, з яких 40 — були прорубані в скелі, до потужного джерела.

Поруч залишився павільйон з башточкою, частину якого під власні потреби організували власники кафе «Мангал». Із зовнішньої сторони стародавня будівля виглядає закинутою та зарослою лозою. З іншого боку до неї прибудували господарські споруди.

Загальний вигляд круглого павільйону-вежі та водонапірної станції; фото 1985 рік та теперішній стан


В історичній праці «Архітектурні візерунки П’ятничан і не тільки» йдеться, що палац в П'ятничанах має довгу історію, навколо нього відбувалось багато цікавих подій, які не могли не породити легенди.

«І ось в одній з таких легенд йдеться про скарби Ґрохольських. Буцім, від самого палацу і до звіринця в Чорному лісі тягнувся підземний хід, яким хазяїн маєтку та його сім'я в разі потреби могла б непомітно втекти, наприклад від кріпаків, що могли повстати», – повідомляється в статті.

Втім, відомо, що хід для цього так ніколи і не згодився.

«Але легенда говорить, що Ґрохольські не залишили свої колекції просто так в маєтку, а приховали їх найціннішу частину в тунелі, після чого завалили входи до нього. Пізніше, покоління, яке ховало скарби померло, а нащадки вже точно не знали де саме пролягав тунель, тому і по цей день так ніхто і не знайшов скарби Ґрохольських, а вони все ще лежать десь там, в підземному тунелі, який очікує поки по них хтось повернеться», – йдеться в історичній праці.

До речі, льохи, від яких можливо розпочинався підземний хід, досі існують та використовуються лікарнею для господарських потреб.


Зрештою, замок-палац спіткала сумна доля – в січні 1918 року маєток спалили.

«П’ятничанська садиба зазнала погрому останньою на Поділлі, 18 січня 1918-го року. Погром почали з гуральні, спиртзаводу Ґрохольських, потім п’яна юрба розгромила садибу, підпаливши палац. За спогадами очевидців нападаючі для хоробрості напились «до чортиків», а щоб зігрітись у морозний день — влаштували грандіозне багаття», – йдеться в історичній праці «Архітектурні візерунки П’ятничан і не тільки». У часи гетьмана Скоропадського Здзіслав, граф Грохольський, повернувся до П'ятничан, приблизно тоді ж він покрив мури дахом.


Вигляд фасадної сторони палацу до 1917 року (фото належать архіву сім’ї Ґрохольських) та її сьогоднішній стан

Свого часу були розмови про створення великого музейного комплексу, який би об'єднав в собі 3 складові: музей історії, музей кафедри ендокринології Вінницького національного медичного університету ім. М. Пирогова та музей обласного клінічного високоспеціалізованого ендокринологічного центру. Але, як зазначив Вінниця.info головний лікар центру Пилип Прудиус, далі таких розмов справа не пішла.

Каплиця сім’ї Ґрохольських у п’ятничанському палаці

Покої п’ятничанського палацу на старих світлинах, що належать сім’ї Ґрохольських

Вид замку в П’ятничанах. Гравюра з часопису Tygodnik Illustrowany (1880)

Архівні світлини та гравюри з колекції родини Ґрохольських

Нагадаємо, минулого року в П’ятничанському лісі археологи виявили курганний могильник та сліди стародавніх поселень. Згодом дослідники розповіли, що, ймовірно, на цьому місці була майстерня часів палеоліту.

Раніше наша редакція підготувала серію репортажів: з підземелля на в’їзді до Вінницьких Хуторів, підземель у Вінниці, з околиць «Хімпрому», із закинутого бункеру часів Холодної війни неподалік вулиці Сергія Зулінського та бункеру, на території якого нині функціонує Свято-Троїцький скельний храм Православної церкви України, будівель початку ХХ-го століття, розташованих в центрі міста, які потенційно могли б стати туристичними об’єктами. Серед них – і старовинна ливарня Львовичів, де в підвалі також можна виявити характерну для підземних переходів арку. Окремо підготували фоторепортаж з прибуткового будинку Фігмана і Хасіна, розташованого на розі вулиць Соборної та Театральної.

Новини в зручному форматі в нашому Telegram-каналі ‒ https://t.me/vinnitsa_info.

Вінниця.info, автор - Богдан Будай, фото – власні, надані «Центром історії Вінниці», зі збірки «Архітектурні візерунки П’ятничан і не тільки» (Матеріал зібрала та впорядкувала Бондар О. І., бібліотекар І кат. Науково-технічна бібліотека Вінницького національного технічного університету) та надані редакції Генріхом Ґрохольським

Більше фото - гортайте у слайдері

Підписуйтесь на Винница.info в Telegram
Теги: Палац Ґрохольських ендокринологічний центр історія 
Матеріали по темі