Він бореться за Україну з 2014 року. Історія бойового волонтера, вінничанина Миколи Окаєвича

Під час виступу дитячого духового оркестру у Вінниці він допомагає лагодити музичні інструменти, слідкує за дисципліною і коли треба, дає необхідні поради юним музикантам. Микола Окаєвич - колишній артилерист, десантник, командир вогневого взводу 25-ї окремої повітряно-десантної бригади, голова спілки учасників бойових дій та волонтерів АТО селища Браїлів Жмеринського району Вінницької області. Військовий, разом з оркестром, його керівником Віталієм Тодосюком та однодумцями, їздить містами області, щоб зібрати кошти на підтримку ЗСУ.

Про самовідданість волонтерській справі, військову службу, цілі та надії Микола Окаєвич погодився поговорити з кореспондентом Вінниця.info.

В 2014 році, коли на схід України прийшла російська навала, Микола Окаєвич став одним з тих, хто вирішив на відсиджуватися вдома.

«В 2014 році почалася Антитерористична операція. Призвали в військкомат, пройшов медогляд. Тримали мене до Нового року. А перед самим Новим роком «поєздку» дали. Зібрали команду і в січні 2015 року вже направили в підрозділ, в Академію сухопутних військ у Львів. Після академії, я - командир взводу мінометного підрозділу, попав в 25 десантну бригаду і все… Відправили нас на схід – Марїнка, Краматорськ, Курахове…», - розповідає військовий.

Чоловік каже, на початку АТО, Україна не була готова до війни, тож було складно. Та дух українців виявився міцнішим попри всі негаразди.

«Так вийшло, нажаль, що наша армія не була боєздатною в повній мірі в 2014 році. Залізні шоломи, броніків не вистачало, тепловізорів не було, а все що було – було старе. До того часу, самі знаєте, армію нашу продавали на ринку. Втім сталося так, що Україну потрібно було захищати. Тож зрозуміло, що на деяких ділянках перший час доводилось й відступати, бо було тяжко. Озброєння було недостатнім. Та все ж, український бойовий дух все змінив, та й навички бійці змогли відточити в боях. Військо відродилося», - говорить військовий.

За період служби чоловіка найбільше вразила справжня солдатська дружба.

«Знаєте, що найбільше запам’яталось? Наша дружба солдатська! Багато хлопців було таких патріотичних, з Майдану прийшли. Тоді народ України об’єднався, дівчата та хлопці молоді пішли. Я був, знаєте, наче батьком в своєму підрозділі. Були в нас хлопці молоденькі, по 18 років і я, як офіцер. Як командир підрозділу, старався щоб менше хлопців в гарячі точки відправляти, там де ризик є. Ставили на ті напрямки більш досвідчених бійців… Зараз можу сказати дякую нашим дітям, цим хлопцям та дівчатам. Адже сьогодні, у таку складну ситуацію, стільки вже молоді на фронт пішло», - підкреслив військовий.

У зоні бойових дій Микола Окаєвич отримав осколкове поранення та контузію. Втім, одразу після лікування, не зміг залишити побратимів, і повернувся на фронт вже в якості волонтера. З тих пір здійснив не один десяток виїздів до бійців з гуманітарними вантажами.

«Коли почалося повномасштабне вторгнення, я також захотів йти воювати. Але мене не беруть. Тих, кому за 60, вже не беруть, хоч я і їздив до військкомату неодноразово! Потім ми хотіли сформувати територіальну самооборону. В нас було 340 чоловік. Ми за три дня зібралися! Та нас, нажаль, не зареєстрували. А на сьогодні багато браїлівчан знаходяться на фронті. Тому ми постійно підтримуємо з ними зв'язок.

Продовжуємо розпочату волонтерську діяльність, спілкою учасників бойових дій та волонтерів АТО селища Браїлів, яку я очолюю, збираємо допомогу та розвозимо по підрозділах. Люди також постійно нам допомагають збирати усе необхідно. Батьки, чиї діти служать, постійно передають через нас продукти харчування, діти малюнки на фронт передають, смаколики. Все для наших воїнів. Допомагаємо всім чим можемо. А зараз, бачите, разом з дитячим духовим оркестром збираємо гроші, на тепловізор чи квадрокоптери, на що вистачить», - пояснив військовий.

За словами військового, Антитерористична операція і повномасштабне вторгнення дуже відрізняються. Незмінним залишається єдине правило – потрібно допомагати армії України.

«Ви знаєте, під час початку АТО не було стільки озброєння. Та зараз озброєння є, хоч і масштаби зовсім інші. Хлопцям нашим тяжко приходиться. Між тим, сьогодні, Україна вже може показати, що це сильна країна і що ми знаємо, як себе захистити. А ще, ми знаємо як один одному допомагати.

От оркестр сьогодні грає. Це і позитив дає, і патріотичне виховання дітей, і для ЗСУ підтримка. Діти бачать, як зараз живе Україна, тому намагаються також допомагати.

Тому будемо сподіватися на перемогу України. Наше завдання зараз – бути дружнім, об’єднаним народом. Якщо разом будемо боротися за нашу перемогу – все буде добре. Слава Україні!».

Нагадаємо, дитячий духовий оркестр з Браїлова подорожує містами Вінницької області, щоб зібрати кошти на підтримку Збройних сил України.

Станом на 11 липня дитячий оркестр зібрав 130 тисяч гривень для українських воїнів.

Оркестр працює з 2011 року, тричі підтвердив звання зразкового. Його вихованці постійні учасники міжрегіональних фестивалів, їздили навіть до столиці.

Новини в зручному форматі в нашому Telegram-каналі – https://t.me/vinnitsa_info