Вінничанин, що постраждав у сутичках під Радою, пережив зупинку серця. Боєць – в комі

 31 серпня під стінами українського парламенту, після того як Верховна Рада підтримала в першому читанні зміни до Конституції щодо децентралізації, з боку протестувальників у бік правоохоронців у хід пішли димові шашки та бойова граната.

Море крові, крики поранених нацгвардійців, учасників мітингу та журналістів. Серед двох тисяч мітингувальників було й чимало вінничан — представників партії «Свобода» та Радикальної партії.

У результаті вибуху гранати РГО загинуло троє нацгвардійців — 25-річний Ігор Дебрін, 21-річний Олександр Костина і 22-річний Дмитро Сластніков. Важко пораненим залишається і нацгвардієць із Вінниччини Богдан Дацюк.

Уже наступного дня, 1 вересня, Президент Петро Порошенко посмертно нагородив загиблих орденами «За мужність» III ступеня. Також ним нагородили поранених нацгвардійців Богдана Дацюка і Віталія Шияна.

25-річний Богдан Дацюк із Агрономічного. У нього осколкові поранення голови, тулуба та кінцівок. На одне око він не зможе бачити. Поки що нацгвардієць у комі, але стан нормалізується.

«Богдан — світла дитина, завжди готовий прийти на допомогу. Весь час в епіцентрі подій. Знаєте, я не здивуюсь, що він, побачивши гранату, міг кинутись туди. Тільки б людей врятувати. Богдан безстрашний, — каже вчителька нацгвардійця Надія Бойчук. — У школі він був найменшим не лише роками, а й ростом. Та не любив поблажок.

Мама Богдана Майя Василівна працює в Агрономічному у школі секретарем, тому хлопець весь час був у нас на очах. Вчився він посередньо. А після закінчення школи пішов до Вінницького аграрного університету й вивчився на агронома. Саме так випало на цей клас, що вони самі стали учасниками війни. Однокласник Богдана Сергій — льотчик високого класу, а Олег — доброволець в АТО. Навіть після контузії він знову пішов воювати. Весною Богдан отримав повістку до армії. Пригадую, як його мама переживала, але син запевняв, що дуже хоче служити. Але лише у Нацгвардії. Тим паче це хороша перспектива, щоб знайти роботу. Рідні навіть хотіли просити голову сільської ради, щоб посприяв служити у Нацгвардії. 2 травня Богдан приймав присягу, служив на Київщині. Батьки були такими щасливими за нього. Мама пишалась, що син змужнів, помудрішав. Роздрукувала всі його світлини та повісила у кабінеті. Він хотів служити, й його любили товариші. Мав позивний Смайлик.

Востаннє Богдан Дацюк говорив із рідними вранці 31 серпня. Повідомив, що їх, нацгвардійців, посадили у автобуси та везуть до Верховної Ради. Телефони забрали.

А 1 вересня мама Богдана повідомила, що із ним немає зв'язку. Тоді якраз до школи на перший урок прийшов однокласник хлопця, боєць АТО. Майя Василівна подарувала воїну букет жовто-синіх квітів, заплакала й тихенько мовила, що сподівається, що з її сином усе добре... Йшов час, й весь цей спокій вже переріс у хвилювання та сльози. Після обіду до матері подзвонив товариш Богдана й повідомив, що не знає місця перебування нацгвардійця. Адже тоді таке робилось... Згодом був дзвінок від ротного. Той розповів про поранення. Рідні кинулись до столиці на пошуки Богдана й знайшли його у шпиталі. Вже там дізнались, що 31 серпня в нього вже зупинилось серце, але медики врятували. Навіть Арсен Аваков писав на сторінці у соцмережі, що «Дацюк помер». Потім цю інформацію спростував. Маму пустили до палати, де Богдан лежав у комі.

Мама каже, що коли до нього заходив товариш по службі, син відреагував. Тиск почав то вгору, то вниз скакати... Вона переконана, що Богдан реагує на музику. Тому Майя Василівна сидить біля сина й співає його улюблену пісню «Воїни світла». Як їй зрозуміти все те безумство, що охопило наше суспільство. І не лише їй, простим людям, які й так втомились від війни і прагнуть спокою та стабільності.

Рідні, вчителі та однокласники Богдана Дацюка моляться та збирають кошти на лікування нацгвардійця. Вони вірять, що боєць одужає й сам зможе отримати свій орден від Президента. Адже це його заслужена нагорода.

"33 канал"