Суспільство

Вінничанка, яка має вдома міні-звіринець: Мої сови впізнають мене серед десятка жінок

26 листопада 2019, 16:02

Фазани, павичі, сови, білочки, різні види папуг в’єтнамські свинки, вівчарки і котики, павук-птахоїд і полоз «вужик» – все це мешканці стрижавського міні-звіринцю Лідії Чорної.

Жінка розповідає, що любов до тварин у неї ще з дитинства, але тоді в неї не було можливості завести всіх тваринок, яких їй хотілось, бо не дозволяли батьки.

«Я виросла, у мене своя сім’я і тепер я себе не обмежую. Мене в усьому підтримує чоловік, хоча спочатку він був трохи проти мого захоплення. На ньому вся технічна сторона: він будує клітки, проектує вольєри, розробляє цілі будівельні проєкти, щоб всім було зручно. Також він допомагає утримувати мій міні-звіринець. За що я йому безмежно вдячна. Насправді, мені надзвичайно легко спілкуватись з тваринами. Був колись такий випадок, що я, не маючи досвіду, чисто на інтуїції, змогла виходити дві дуже гарні гусениці. З моїм доглядом вони змогли перетворитись у метеликів-махаонів і я їх випустила на волю. Вони, до речі занесені до Червоної Книги», - розповідає Лідія Чорна.

Близько 4-х років тому в жінки з’явились сови. Про них Лідія мріяла давно. Та все ж, довгий час, не вистачало мужності їх завести, адже це хижі птахи і у них доволі специфічне утримання. Перше, що зупиняло – високобілкове харчування птахів.

«Я так про них мріяла, що мені навіть сон про них снився, як виявилось віщий. Я була вагітна на той час і мені снилось, що в мене є дві маленькі сови й вони були ручні, ластились як кошенята. І коли мене запитували друзі, що я хочу в подарунок до дня народження мого сина, я замовила сову. Та, на жаль, друзі не змогли її знайти, щоб придбати й мрія залишилась мрією», - каже власниця міні-звіринцю.

Та через деякий час Лідині знайомі знайшли дві вухаті сови, які у Вінниці реалізовував юнак.

«Це досить популярний різновид сов для нашого регіону. Продавав їх юнак, років 15-16. Мені він сказав, що вітер скинув гніздо з птахами, але не знаю чи це правда. Я йому зателефонувала, він розповів, що годує їх яловичиною. Така їжа не підходить совам, в них дуже швидко атрофується печінка й вони гинуть. Тому я вирішила їх викупити, виходити й відпустити на волю. Однак, так як пташенята були ще зовсім малесенькими, коли їх знайшли, вони звикли до людей й стали абсолютно не придатними для самостійного життя в природі», - пригадує Лідія.

Зараз вухаті сови вже повністю одомашнені, їдять з рук й дуже емоційно реагують на людей, вважаючи їх «своїми». Їхня власниця стверджує, що пташенята легко піддаються тренуванню, однак вона не рекомендує їх утримувати у вольєрі в хаті чи квартирі, бо привчити хижаків до туалету – практично не реально.

«Їм потрібне просторе житло, щоб вони могли літати, у мене, наприклад, вольєр. Що цікаво, сови мають добру пам’ять на обличчя: вони впізнають мене навіть серед десятка жінок, бо я контактую з ними щодня. Сови живуть дуже довго, їм потрібно приділяти багато часу. Тому якщо ви плануєте завести собі такого домашнього улюбленця, варто перечитати багато літератури, бо це відповідальність. А купувати варто лише у заводчиків, бо зараз є дуже багато браконьєрів, які збивають гнізда, а потім продають пташенят. Птахи можуть бути травмовані, як фізично, так і психічно. Тому дуже прошу, не спонсоруйте браконьєрів», - говорить власниця пернатих.

У неї є ще сови-сипухи. Їхні батьки – жителі Арабських Еміратів. В Україні є також такий різновид совів – переважно в південних регіонах. Вони мають піщане забарвлення і полюбляють теплий клімат. Тому Лідія своїх улюбленців взимку тримає в теплому приміщенні з обігрівом.

«Це хлопчик і дівчинка. Аїд і Артеміда. Взагалі дуже не люблю, коли тварини самотні. Завжди купую пари, щоб вони не сумували. Це комунікабельний різновид совів, вони потребують багато уваги. Хлопчик дуже послушний, спокійний, з м’яким характером, а от дівчинка – дуже незалежна, горда і трохи кусюча. Ім’я повністю відповідає її характеру», - сміється Лідія.

А два дні тому знайомі привезли на реабілітацію до Лідиного звіринця збиту автомобілем руду морфу – ще один, розповсюджений в Україні різновид сов.

«Її знайшли на узбіччі дороги, певно забилась. Я проконсультувалась з львівським центром реабілітації диких птахів «Вільні крила» та з киянами, які вже довгий час займаються розведенням сов, вони розповіли як мені діяти і цій ситуації. Наразі сова добре себе почуває, вона спокійна, не агресивна, їсть з рук, хоч і дика. Думаю, що це дівчинка. Апетит має гарний, зараз її вага 500 грамів, для сови її виду це гарна вага. І вже за два-три тижні, буде видно по реабілітації, я відпущу її», - говорить жінка.

Сови – хижаки й каші вони не їдять, тому Лідія вирощує для них мишок.

«Це така собі справа, чесно кажучи, не дуже гуманна. Краще захисниками тварин цього не знати, але іншого вибору немає. Сови потребують високобілкової їжі. Були в мене на реабілітації й два маленькі соколи – буривітри, вони випали з гнізда. Думаю, пташенята вчились літати, найшвидше під наглядом батьків, але люди з добрим серцем подумали, що соколи в біді й привезли їй до мене. Теж вигодовувала їх мишками. За кілька тижнів випустила у світ», - зауважує Лідія.

Рідні Лідії вже змирились з її хобі й навіть намагаються допомагати усіляко. Старший син (4 роки) не перейняв захоплення мами, до тварин проявляє мало зацікавлення. А от меншому (1,5 роки) подобаються яскраві пташки.

«Вони не контактують з небезпечними тваринами, а з не агресивними – лише під моїм наглядом, щоб не нашкодили один одному. Я не нав’язую їм своє захоплення, головне, що вони зростають в атмосфері, де тваринок дуже люблять», - каже Лідія Чорна.


Вiнниця.info

Теги: міні-звіринець сови 
Матеріали по темі