17 квіт. 2019 13:39
113
П’ятий рік ветеран війни в Афганістані літає над небом Донбасу рятуючи українських військових
Доля людини залежить від долі країни, де вона живе. Про це точно знає 54-річний вінничанин Павло Мудрий. Він підполковник авіації, ветеран війни в Афганістані. Нині міг би вільно заробляти гроші співпрацею з іноземними фірмами транспортуванням на вертольоті МІ-8. Та п’ятий рік боронить Україну з висоти пташиного польоту. З четвертою хвилею мобілізації пішов на фронт, що розгорнувся на Донбасі. Відростив оселедець та вуса. У стилі гайдамак, які воювали за вільну Неньку.
«П’ять років тому у мене був вибір. Або стати на захист країни, де народився, живу та мрію жити. Чи продовжити заробляти досить непогані кошти. На ту мить у мене була відкрита була віза на Судан. Куплені за рахунок фірми квитки. І хоч не так просто мене поновили на службі, бо не молодий вже хлопець, я домігся свого. Зайшов по контракту особового періоду. І він у мене до цього моменту продовжується. У будь-який момент можу піти. Але так п’ятий рік служу. Хоч отримую у приблизно разів шість менше, ніж раніше цивільним пілотом», - розповідає Вінниця.info телефоном з Сєверодонецьку. Там знаходиться окрема ланка забезпечення авіаційної евакуації поранених.
Колоритний пілот за штурвалом гвинтокрила МІ-8 буквально після школи.
«Навчатися до саратовського вищого військового льотного вертолітного училища пішов у 1982 році. Одразу після школи. Потім був Афганістан. У 1999 вийшов на пенсію. Отримав ліцензію на цивільного пілота. Працював на місці, продовжував в Афганістані та Судані під егідою ООН та НАТО. Загального нальоту маю понад 5000 годин. З них три тисячі військові», - продовжує.
Павло розповідає, що оселедець почав носити з 2015-го року, коли повертався у військо.
«Я не з групи козацтва. Зробив це від душі і землі. Як повернувся до армії, так і почав відрощувати чуба. А ще я з Оратівського району, гайдамацьких місць, де холодноярівські проходили козаки, які йшли, як гадали, на зустріч із повстанською армію. Тому, я більше гайдамака, месник по зову серця», - посміхається.
На Вінниччині Павла Мудрого чекає його родина. Дружина, син та дочка.
«Моя Іринка, дружина - це моя надійна бойова половинка. Ніколи їй таких слів не говорив. А нині кажу. Привіз її із Саратова у 1986 році. І вона у мене справжній патріот України. У такому русі виховали сина з дочкою. Антін, це син, також рвався на фронт. Хоч і програміст. Але не пройшов по медицині. Тому я захищаю Україну за двох. І найчастіше про що думаю, мені приємно, що я став у стрій», - підкреслив пілот-гайдамака.