Владимир Кличко: Нам хватает одного политика в семье

Побачити молодшого з братів Кличків на публічних заходах в Україні можна дуже рідко. А надто, поспілкуватися з одним з двох лідерів надважкого дивізіону в столиці України. Навіть той час, який Володимир виділив на спілкування з "Чемпіоном", був обмежений вильотом у Німеччину.  

В українських любителів боксу може скластися враження, що Володимир Кличко буває в Україні не так часто. З цього і розпочали розмову.

- З чим пов'язаний ваш візит на Батьківщину? Ви приїхали у справах чи провідати близьких?

- Чесно кажучи, коли ставлять таке запитання, мені стає трішки ніяково. Чому? Бо відчуваю у цьому питанні свою відсутність в Україні. Ніби я не українець, і розмовляю (хоч зараз і російською) взагалі іноземною мовою. Я повернувся додому! І повірте, я роблю це дуже часто. Але не кожен приїзд висвітлює преса. Це таке уточнення.

Я давно не бачив батьків, а брата хоча й бачив у Гельзенкірхені, але це не можна назвати повноцінним спілкуванням. Зараз у нас літо, чудовий час. Наш клімат, особливо влітку, не йде у жодне порівняння ні з Гамбургом, ні з Лос-Анджелесом, ні з Нью-Йорком. Зараз я вдома і справ у мене не бракує.

- Коли ви буваєте в Україні, вас дуже мало видно у ЗМІ на відміну від Віталія. Ваш брат постійно у ЗМІ через політику...

- Віталій - політик, він більше на людях...

- Насправді журналісти ніколи не знають: коли і де ви. Коли ви в Україні - невідомо, і скільки тут часу буваєте.

- Тому ви і запитали? Це чесно і відверто?

- Так. Ви були у Броварах у вашому училищі (Володимир закінчив училище олімпійського резерву у 1992 році - авт.). Розкажіть як пройшла зустріч, з ким ви бачилися, наскільки тепло вас прийняли.

- Зустріли мене добре, як завжди. І наші почуття - взаємні. Я не тільки був прийнятий тепло, але у своєму рідному оточенні і сам віддавав те тепло, яке тільки міг віддати. Оскільки у цьому броварському училищі я... - переривається, щоб відповісти на дзвінок Віталія. - "Все гаразд, я в офісі. У нас о першій двадцять літак, ти пам'ятаєш?"

Зустрів викладачів, яких давно не бачив, своїх тренерів - Поліщука і Чубова, своїх однокласників - один з них працює тренером в училищі. Зустрів хлопців з різних спортивних секцій з боксу. Хоч у нас з ними і є різниця у віці (я випускник 1992 року, а їм зараз по 14-15 років), але у спілкуванні це не відчувалось. Я знаю, про що вони думають, що вони роблять, і вони розуміють, що я один з них, що я пройшов крізь ту саму школу...

Плюс додатково протягом останніх півтора років ми знімаємо документальний фільм, збираємо для нього матеріали з різних куточків планети, буваємо в тих місцях, які є знаковими та важливими для нас. Ми робимо цю стрічку самостійно, це не фільм, який знімається за два тижні до бою задля промоушну. Це - детальний та глибокий  фільм про братів.

- Де можна буде побачити цей фільм?

- Плануємо розмістити його на "Sundance film festival". Оскільки це фільм документальний, то перед тим, які він побачить світ, спочатку дізнаємось, що про нього думають кінокритики. І вже покладаючись на їхнє враження фільм буде поширюватися. Маю на увазі показ у кінотеатрах, трансляція на телебаченні, його випуск на DVD.

- Віталій займається дуже багатьма сферами: і боксом, і політикою, і промоутерською діяльністю, і благодійністю. З чим пов'язана ваша діяльність поза боксом, куди ви витрачаєте свою енергію?

- Я займаюсь тим самим, що й Віталій. Це робота у благодійному фонді, промоутерській сфері. Все, окрім політики. Я часто казав: нам вистачає одного політика у сім'ї. Звісно, я підтримую свого брата у всіх його починаннях, але не занурююсь у політичну сферу.  

- Віталій у 2004-му, коли йшов з боксу, одразу активно пішов у політику. Вам зараз 34 роки, боксувати залишилося років 6-7 максимум. Вже замислювалися, що стане основною професією згодом?

- Після спортивної кар'єри життя не скінчиться. Воно триватиме і буде сповнене різноманітної діяльності. Перш за все, не припиниться благодійництво, робота у Фонді. Адже ми цим займаємося не тому, що це модно, а тому, що ми відчуваємо, що можемо допомогти молодому поколінню зробити якісні зміни в їхньому житті завдяки освіті чи здоровому способу життя. Також мене однозначно цікавить сфера бізнесу.

- Володимире, вас нагородили медаллю Джерсі Джо Волкотта. Розкажіть, що це за нагорода і за що її дають.

- Хороше питання, на яке я можу відповісти, що справді на останньому з'їзді IBF мені передали кубок через нашого виконавчого директора К2 Тома Люфлера. Поки що я його в руках не тримав. За що дали? За те, що я протягом чотирьох років володію титулом чемпіона світу за версією IBF. Це доволі тривалий термін, впродовж якого я неодноразово відстоював звання чемпіона по цій версії.

- Тема бою проти Хея - номер один у світовому боксі. На якій стадії перебувають переговори і чи ще можливий бій?

- Ми досі проводимо переговори з Девідом Хеєм через його менеджера і тренера Адама Бута. Але у мене таке відчуття, що цей поєдинок не відбудеться. Оскільки, переговори хоча і тривають, але конкретики немає.

- А переговори з Повєткіним?

- Олександр буде моїм суперником у разі, якщо Девід відмовиться (а в мене така підозра, що відмовиться). Тоді буде поєдинок проти Повєткіна. У вересні цього року, над датою ми ще працюємо.

- Як вам вдалося домовитися з IBF про відстрочку обов'язкового захисту проти Олександра Повєткіна?

- Федерація дала нам час на перемови з командою Хея, оскільки на кону - об'єднання поясів. Таким поєдинкам надається перевага.

- Якщо бою з Хеєм не буде, де ви розглядаєте можливість проведення поєдинку з Повєткіним?

- Точно не в США, а в Європі. Напевно, у Німеччині.

- Росія і Україна у списку фігурують?

- Росія, конкретно Москва, фігурує. Якщо наші промоутери не домовляться, то далі буде конкурс заявок. І право проводити бій отримає той, хто заплатить більше.

Я чув, що Зауерланд розмовляв з кимось у Москві, щоб там провести бій. Наскільки це відповідає дійсності, я коментувати не можу, бо ця інформація не від нас, а зі сторони Зауерланда. У нас є попередня домовленість із 50-тисячним стадіоном "Commerzbank-Arena" у Франкфурті-на-Майні. Тому, якщо наш бій буде не в Москві, то, напевно, у Франкфурті.

- На вашу думку, чи вигідно проводити бій в Україні чи Росії зважаючи на те, що тут немає системи попереднього продажу прав на перегляд бою на ТБ і глядачі звикли безкоштовно дивитися бокс?

- Звичайно, якщо в Україні або в Росії відбудеться поєдинок за моєю участю, або за участю Віталія, то телеканали Німеччини або Америки будуть купувати права на трансляцію цього поєдинку у своїх країнах.

- Повертаючись до Девіда Хея. Якщо за тиждень переговори з британцем завершаться успіхом, хто з братів Кличків вийде на ринг проти нього?

- Якщо ми з Девідом домовимось, то, звісно, буду боксувати я. Якщо ні, то з ним буде вести переговори Віталій. А я проведу поєдинок з Поветкіним.

- Оцініть Хея в бою проти Руїза.

- Добре, що Девід Хей виграв поєдинок, а не був нокаутований навіть Руїзом. Добре, що він переміг достроково. Але суперник... скільки в нього вже програшів? Шість? Сім? Вісім? Щось близько цього (насправді дев'ять - авт.). Руїзу вже 39 років...

- Він пішов з боксу після поразки від Хея.

- Це каже якраз про те, що Джон Руїз перед тим, як піти на пенсію, вирішив провести поєдинок з Хеєм. Хоча від Руїза в рингу була лише тінь....

- За словами Віталія, для нього бій проти Хея не є таким принциповим і особистим як для вас. А як же принцип "nothing personal just business"? Британець переступив межу?

- Девід Хей поводить себе некоректно, безпардонно. Я розумію, що можна займатися власним промоушном, щоб вивести якось себе "у світ" у надважкому дивізіоні. Треба віддати належне, що з точки зору піару він це зробив це професійно, але я не можу сприймати це спокійно. Я маю на увазі ті малюнки, які він зробив з братами Кличками та його обіцянки про бій на стадіоні у Лондоні. Я уже не говорю про те, що він спочатку уклав контракт, а потім, "піджавши хвіст", зник перед самим поєдинком зі мною, а потім те саме зробив і з Віталієм...

Я цій людині не довіряю і вважаю його абсолютно несерйозним і безвідповідальним. Це м'яко кажучи.

- Володимире, це запитання може часто звучало і не є приємним для вас. Експерти і самі боксери часто критикують вас за невидовищний стиль ведення бою. Прокоментуйте слова в стилі "Клички поховали надважкий дивізіон".

- Протягом 14 років у професійному боксі лишатися успішним і закінчувати поєдинки нокаутом, я думаю, це - правильна стратегія. А критика... я сприймаю її нормально. Коли один спортсмен "високої якості", а інший лише цю якість набирає (попри титули), то поєдинок виходить однобічним. Але це не наша провина, а просто-напросто ситуація у боксі.

Бокс - це не вулична бійка, це мистецтво, яке треба знати і розуміти. Всі поєдинки математично прораховані, у прямому сенсі слова. Чому це відбувається? Бо є різниця у досвіді і є різниця у технічному і тактичному арсеналі спортсменів. Наприклад, коли є двобої спортсменів, які провели у боксі 2-3 роки і лише набираються досвіду, то перевага - то в один, то в інший бік. То один в нокдауні, то інший. Для публіки це дуже цікаво. Але зазвичай "чемпіонське життя" спортсменів, які проводять жорсткі поєдинки, дуже коротке. Вони витримують не більше двох років. Тому я не засуджую той стиль, яким володіють деякі боксери, але я обрав собі дещо інший. Я впевнений, що цей стиль - правильний, і я буду його дотримуватися.

Я проводив поєдинки так, аби зберегти моє "кришталеве підборіддя". Це основна мета. І, по-друге, робив все, аби нокаутувати суперника. У підсумку виходило так - у мене жодного пропущеного удару, а суперник на помості. У мене й у Віталія є величезний багаж технічних і тактичних знань плюс досвід. Тому коли мій брат виходить в ринг проти 30-річних хлопців (наприклад: Альберт Сосновскі, 31 рік - ідеальний вік для надважковаговика, чи Семюель Пітер), його досвід дається взнаки. І це в магазині не купиш.

У мене, так само, як і у Віталія, перемог нокаутом більше, ніж у Майка Тайсона чи Леннокса Льюїса. Цей факт говорить сам за себе. Я не буду змінювати свій стиль, буду, так само як і брат, продовжувати вигравати поєдинки з явною перевагою.

Ми ведемо здоровий спосіб життя, ми не вживаємо наркотики, алкоголь або тютюн, що також відбивається на здоров'я. Подивіться на Віталія - йому буде 39 років, а за рік буде сорок. Я ще не бачив брата у такій чудовій формі, як тоді, коли він рік тому бився проти Кріса Арреоли у Лос-Анджелесі. Хоча американець молодший за нього більш ніж на 10 років!  Це каже про здоровий дух у здоровому тілі і тактично-технічне оснащення спортсмена.

- Вам тричі за кар'єру доводилося повертатися після поразок. Такого не було у Віталія (Кличко-старший програвав двічі лише через травми - авт.). Ваш брат каже, що у вас і техніка, і удар сильніший. Що ви зробили, що стати кращим і непереможним?

- Якби у мене була можливість повернути час і уникнути тих поразок - я б нічого не змінював. Бо є прислів'я: "What does not kill me, makes me stronger" - "Те що не вбиває, робить сильнішим". Коли проходиш крізь невдачі, і розумієш свої помилки, аналізуєш їх, то стаєш тільки мудрішим і сильнішим. В жодному разі я не хочу, щоб таке повторилося у мене чи у Віталія. Тому ми стараємося зробити максимум для перемоги і концентруємося на своєму завданні на сто відсотків.

- Чого більше боїтеся - власної поразки чи поразки Віталія?

- Я думаю, що більше боюся, коли я знаходжуся у куті рингу, а мій брат проводить поєдинок.

- В куті рингу буває, що ви не погоджуєтеся з Фріцом Здунеком?

- Це командна робота. Фріц каже одне, оскільки він пройшов із Віталієм цілі тренувальні збори, вони працювали конкретно над особливостями суперника. А я лише доповнюю, бо знаю Віталія знаю краще, ніж Здунек. Ті легкі доповнення, які я можу зробити, я роблю. Але не всупереч думці або тактиці Фріца.

- Ви з Віталієм давно рознесли двобої у датах. Допомагаєте один одному у підготовці до поєдинків?

 - Ми намагаємося проводити час настільки ефективно, наскільки це можливо. Кожен покладається сам на себе і знає, що треба робити для успіху. Наприклад, поки Віталій на зборах, у мене немає часу бути присутнім у його тренувальному таборі. Оскільки є величезна кількість клопотів, якими треба займатися і "тримати руку на пульсі". Те саме робить і він, коли я готуюсь до свого поєдинку.

 - Ви в боксі досягли абсолютно всього: олімпійський чемпіон, чемпіон серед професіоналів за різними версіями. Чим для вас зараз є бокс: улюбленою справою, метою життя чи щоденною роботою?

 - Я не кожного дня у боксерських рукавичках. Бокс як професійний спорт займає кілька місяців на рік, це не все моє життя.

- Звання абсолютного чемпіона світу є для вас стимулом для подальших звершень?

 - Я не просто здобув свої титули. Я їх ще й відстоюю і кожного разу в рингу довожу, що по праву ними володію. І не забувайте, що в нашій колекції поясів не вистачає ще одного.

- Якщо не секрет, куди у вас зараз літак (розмова відбулася в понеділок - авт.)?

- Зараз ми з братом летимо до Гамбургу. Там проведемо два дні, вони будуть насичені подіями. Там проведемо додаткову зйомку для нашого документального фільму.

Після того, як був вимкнутий диктофон, Володимир пожалкував, що не може давати інтерв'ю українською і пообіцяв до наступного разу "виправитися".

 

Андрей Клименко, «Чемпион»