«Я був у самому центрі пекла й дивом вийшов з нього живим. Мабуть у Господа ще є на мене серйозні плани» - Музон про момент російського ракетного удару по Вінниці

Андрій Верніковський, відомий у Вінниці звукорежисер, засновник студії звукозапису «Інакше», якого всі знають як DJ Музон, на своїй сторінці у Facebook написав про перші хвилини російських ракетних ударів, які відібрали життя мирних людей і зруйнували десятки доль.

Публікуємо допис Музона.

«Я був у самому центрі пекла й дивом вийшов з нього живим та відносно неушкодженим. Мабуть у Господа ще є на мене серйозні плани.

14 липня я прокинувся о 8:00, одягнув улюблену сорочку, бо планував зробити кльове селфі з Олегом Скрипкою. Звичайний робочий день, такий сонячний. Середній латте в ФІЛІЖАНЦІ, дві цукерки і в студію - готувати обладнання до концерту. У той день Олег запланував додатковий виступ для наших захисників в одній з військових частин, де я мав встановити звук та працювати у якості звукорежисера. Урочисту сорочку також одягнув Віктор Поліщук. Це він був за кермом новенького Mercedes з панорамним дахом, в якому ми везли комплект обладнання. Поруч з ним сидів Віталій Каблучко. Я сидів за водієм, а справа та позаду мене був комплект обладнання.

Все трапилось миттєво. Ми саме проїжджали біля самісінького Нейромеду. Вибух. Втрата свідомості. Темрява. Ракета вибухнула на відстані 10-15 метрів від нашої автівки але вона єдина дивом не спалахнула. Я отямився від сильного жару, зрозумів , що весь в крові і почав кричати не так від болі, як від жаху. Пізніше Віталій розповість, що саме мій крик привів його до тями. Все навколо в чорному непросвітному диму, все палає, звідусіль несамовиті крики, вибухи і щось постійно падає зверху - уламки від будівлі, каміння, скло. Я не зрозумів, що то вибухали автівки, припарковані поруч. Подумав, що може прилітає ще і треба намагатись вижити. Увімкнувся інстинкт самозбереження і тіло діяло ніби на автоматі. Двері зліва не заклинило (теж дивом) і відчинились з першого разу. Я вибрався і почав бігти і звати на допомогу. В ту мить ще не розумів обсягу жахіття, не знав кількості вибухів і не розумів, чому всі навколо перебувають теж у шоковому стані. У хаосі побачив бліде обличчя Валентина, який на момент вибуху знаходився у студії. Перше, що він сказав - Костянтинович живий, зі мною все добре, студії пі%… На щастя під час вибухів у студії не було клієнтів та ніхто з персоналу не постраждав серйозно.

Я повернувся до авто, в якому нас застав вибух, але там вже нікого не було. Я сподівався, що хлопці у безпеці. Марно... Далі військовий взяв мене по під руки і допоміг дійти до рятувальників. На площі у той момент було декілька машин ДСНС, і здається 1-2 швидкі.

У лікарню мене доставили в числі перших. У кілька рук діставали уламки зі спини, голови й одразу підшивали найбільші рани. Одним словом, народився в сорочці.

Пізніше, вже в палаті, друзі повідомили, що Вітя загинув. З тих пір невимовний жаль і сльози переповнюють мене.

Віталіку пощастило менше за мене, але він живий. На нього чекає ще багато випробувань, операцій, але я точно знаю, що він обов’язково все витримає.

Як розповість мені потім Женя Стів, мене врятували музичні колонки і дуже якісні подушки безпеки - німецький автопром, які взяли на себе, як вибухову хвилю так і уламки, які прямували точнісінько в голову.

Тиждень я провів у другій лікарні. Щодня з мене діставали скло, чистили рани і перев’язували. Але на жаль, необхідну допомогу з баротравмою місцеві ЛОРи не надали, хоча з першого дня я наголошував на важливості цієї проблеми для мене, бо сам відчував що все дуже кепсько. Свистіло, стріляло, боліло, чув погано. Запевняли, що то контузія - мине. Барабанні перетинки перфоровані, але краплі і уколи вітаміну В6 допоможуть. Чи то обладнання в лікарні застаріле, чи, можливо, не надали серйозного значення моїй особистій трагедії, яка візуально була не така жахлива, як у багатьох важко постраждалих в той день, не знаю. Час було втрачено. На шостий день, спочатку в приватній телефонній розмові з лікарем Толіком Власенко отримав рекомендацію про терміновий прийом необхідних ліків, а вже приватній клініці лікаря Кирила Барціховського мені нарешті поставили точний діагноз і я дізнався масштаб уражень. Більше того, лікар дістав шматочок скла з відкритої рани. Аби ви розуміли, мене до того дивилось 4 лікарі!

Який наразі стан здоров’я? Шо там Музон, ти вже вдома? Коли наступна паті? Вже ж два тижні минуло, Музон, камон)

В лікарнях я вже 14й день. Дружина каже, що регенерація в мене, як у справжнього вампіра. Поверхневі рани майже затягнулись і виглядають, ніби минуло кілька місяців, а не два тижні. От зі слухом все значно гірше. Праве вухо майже повністю не чує, ліве чує відсотків на 30-40 від того як було. Наразі лікування продовжується у лікарні ім. Пирогова, спрямоване на боротьбу з гострим невритом слухового нерва.

Далі на мене чекає мірингопластика - операція, в ході якої відновлюють цілісність барабанної перетинки. Операція не проста, а найголовніше, процес реабілітації займає від 4 до 6 місяців. Про музику, звукорежисуру, зведення, мастеринг, діджеїнг, гори, літаки, басейни, навіть за підняття важких предметів мова взагалі не йде, треба берегтись, щоб все зрослося і слух відновився до прийнятних параметрів. Мій слух - це моє все. Це моя робота, моя творчість, моє життя. Отже ця операція вирішить всю мою подальшу долю.

Моя автівка понівечена вщент. Студія…промовчу… Легендарну студію в будинку офіцерів, в якій я творив і працював більше 11 ти років, повністю знищено. Обладнання частково вціліло, але і це також ще одне диво.

Підсумки:

Це боляче і несправедливо, що натиснувши кнопку кляті орки відібрали життя буквально і фігурально в стількох людей. Здоров’я, справу, майно… Це справжній тероризм та злочини проти людяності. Так, ми живі, і це найголовніше. Час минає і здається, що найстрашніше позаду, але повірте, для всіх постраждалих ще нічого не минуло. Трагедія у багатьох ще продовжується і ще попереду. Для багатьох життя змінилось і обнулилось. Багатьох чекають операції, трансплантації, реабілітації. Якби не друзі, рідні, колеги, підтримка знайомих, сусідів, волонтерів, благодійних фондів, я не уявляю, як з такими трагедіями взагалі можливо впоратись.

Знаєте, я щодня відчуваю на собі цю неймовірну єдність, щирість і вашу підтримку! З першого дня зі мною постійно поруч моя дружина, родина, друзі, колеги, учні, клієнти і це дійсно тримає. Це безцінно.

Це страшний але, мабуть, потрібний досвід. Я відчуваю, що стаю іншим. І зараз, разом з вами Я розпочинаю нове життя. Тепер все точно буде ІНАКШЕ.

Русні нас не зламати!

Все буде Україна! Дякую вам, мої люди, ви неймовірні!».

Так виглядає буденність Андрія останні 10 днів

Машина, а якій перебував Андрій під час вибуху

Машина Віктора

"Декілька швів"... "Легкі травми" Андрія

Двір Будинку Офіцерів, де була студія звукозапису

Віктор Поліщук

Візочок 4-річної Лізи...

У Вінниці 14 липня трьома ракетними ударами по площі Перемоги росіяни позбавили життя 26 людей, троє з них – діти.

Новини в зручному форматі в нашому Telegram-каналі – https://t.me/vinnitsa_info

Вінниця.info, фото зі сторінки Андрія Верніковського