27 лют. 2020 09:23
110
Вікова категорія вінницьких наркоманів – 14-30 років, алкоголізмом вінничани страждають, переважно, у віці 35+, хоча є випадки залежності алкоголем і серед молоді.
Вікова категорія вінницьких наркоманів – 14-30 років, алкоголізмом вінничани страждають, переважно, у віці 35+, хоча є випадки залежності алкоголем і серед молоді.
Про те, яка поведінка підлітків має насторожити батьків та як вберегти дітей від першої спроби; про те, чому родичі та близькі люди заважають лікуванню наркозалежних; про специфіку та складнощі лікування пацієнтів з розкладами психіки внаслідок залежностей; про легкодоступність наркотичних речових у Вінниці та їх наслідки, а також про те, чому легалізувати медичний канабіс в Україні – ранувато, розповідає виданню Вiнниця.info лікар-нарколог КНП Вінницької центральної районної лікарні Альона Савчук.
Робота із пацієнтами, що мають розлади психіки через вживання алкоголю чи наркотиків, не з легких. Мало не щодня наркологу доводиться зустрічатись з агресією своїх пацієнтів та недовірою їхніх родичів.
«Це важко, бо зазвичай вони всі заперечують, що мають залежності. І коли ти розповідаєш людині, що в неї є складна проблема, у відповідь дуже часто можна отримати неадекватну та агресивну реакцію. Ніхто не хоче визнавати свою хворобу – наркоманію чи алкоголізм. Всі вважають, що вживати інколи – це не хвороба і що вони можуть в будь-який момент зупинитись. Та коли вже починаєш пацієнту розповідати, що ця проблема загрожує його здоров’ю та життю і що самостійно розібратись з цим нереально, то це їх починає дратувати. Інколи вони «бахкають» дверима чи штовхають стола… Та до лікарів вони не лізуть з кулаками, бо знають, що матимуть за це кримінальну відповідальність – розповідає лікар-нарколог.
Альоні Савчук неодноразово доводилось зустрічатись і з агресією батьків та інших родичів наркозалежних, особливо, коли пацієнт неповнолітній.
Щоб пояснити специфіку лікування та перебіг терапії, людям, які знаходяться поруч з наркозалежими – соцзалежним, нарколог проводить спеціальні групові зайняття.
«Я коли говорю батькам, що у їхньої дитини є залежність від наркотиків, вони часто агресивно на це реагують: «Не може бути, вона/він така хороша та добра дитина». Через це дуже ускладнюється лікування, батьки просто не довіряють мені. Я пояснюю, що дитина має пройти терапію у зачиненому приміщенні, без контакту із зовнішнім світом, без телефону, Інтернету й т.д. А вони мені кажуть: «А що тут такого, що дитина вечері пішла прогулялась, подихала свіжим повітрям». Така прогулянка – це ще одна доза і кінець кількатижневому лікуванню. Потрібно починати з початку. Це вже не та дитина, що була раніше, їй вже не можна довіряти. Про все це ми розповідаємо на таких групових зустрічах. Тому такі заняття дуже потрібні людям, що живуть з наркоманом».
Першочергове завдання нарколога – переконати хворого, що він має залежність, а далі починається медикаментозне лікування. Лікар стверджує, що в амбулаторних умовах надзвичайно важко витягнути пацієнта з прірви залежності. Куди легше це зробити на стаціонарі, в приміщенні, де хворих ізолюють від зваби знайти собі чергову дозу. Адже коли хворий не контактує із зовнішнім світом, його легше ввести в ремісію. Такі стаціонари є в державних лікарнях та приватних установах. Лікування відбувається за кошти рідних чи близьких, адже державне фінансування наркодиспансерів, сьогодні, практично відсутнє.
«Я працюю у поліклінічному відділені, у нас немає стаціонару, тому наша допомога людям, що мають розлади психіки внаслідок вживання алкоголю чи наркотичних речовин, заключається, в першу чергу, у певних психологічних бесідах. Мій обов’язок – донести пацієнту, що він має хворобу, яку потрібно лікувати. Далі пацієнту назначаються спеціальні препарати, які допоможуть йому перенести так звану «ломку» - відміну вживання алкоголю чи наркотиків. Без «ломки» ніколи не обходиться, вона важко дається хворому, як психологічно, так і фізично. А препарати полегшують цей стан, виводять токсини. Також хворому дають ліки, які сприяють правильному функціонуванню організму. Вони знімають надмірне навантаження на серце і судини, таким чином, рятуючи людину від можливого інфаркту або інсульту. Потім ми контролюємо всі аналізи та спостерігаємо за реакцією організму на лікування. Вживання алкоголю та наркотиків супроводжуються іншими патологіями – наслідками залежності. Тому ми обов’язково дивимось, в якому стані внутрішні органи пацієнта й у випадках, коли паталогії знаходимо, призначаємо відповідне лікування» - говорить лікар.
За словами нарколога, розпізнати наркозалежного серед здорових людей для неї не складає труднощів. Зі своїми потенційними клієнтами Альона Савчук пересікається скрізь і часто. В той же час, нарколог наголошує, що інколи симптоми наркозалежних дуже схожі з симптомами людей, що мають психічні розлади. Тому, щоб зрозуміти людина «під мухою» чи психічно хвора допомагає досвід лікаря.
«Свого «клієнта» я «вирахую» із тисячі. Бачу їх скрізь: і на вулицях, і в громадському транспорті, і в закладах харчування, і навіть, у школах. Розпізнаю їх по поведінці, зовнішньому вигляді, манері спілкування та ін. Зрозуміло, що алкозалежного розпізнати може кожен. Адже зазвичай вони неохайні, мають стійкий запах перегару, погано тримаються на ногах. Симптоми ж, що мають люди з наркотичною залежністю інколи схожі до симптомів, що мають люди з психічними розладами: і ті й інші можуть говорити з уявними товаришами, сміятись, поводитись агресивно, бути нав’язливими. А червоні запалені очі можуть бути не лише в тих, хто накурився травки, а й, наприклад,, в програмістів, через тривалу роботу за комп’ютером. Тому «вирахувати» наркозалежного мені допомагає багаторічний досвід лікаря-нарколога».
Вилікувати повністю наркомана чи алкоголіка від залежності неможливо, а можна лише ввести в тривалу ремісію, тому нарколог завжди буде затребуваним лікарем.
Альона Савчук розповідає, що стати наркологом вирішила через тривожну статистику росту кількості наркозалежних та алкозалежних та пропорційне зменшення кількості лікарів, що займаються цією патологією.
«Сьогодні, на превеликий жаль, наркозалежних побільшало, а от лікарів-наркологів - ні. Зменшився також і диспансерний нагляд за наркоманами та алкоголіками. Адже тепер немає співпраці з поліцією. Наприклад, колись, якщо поліцією зупинялось авто, водій якого виявлявся під впливом алкогольного чи наркотичного сп’яніння, то його відвозили до наркологічного диспансеру, де він зобов’язувався пройти лікування. А на сьогоднішній день обов’язкове лікування відмінено. Водій отримує штраф, його позбавляють права керувати автомобілем на 1 рік. А лікування? Ну, так я відомо, що наркоман до останнього не вважає себе наркоманом, то вірогідність того, що цей водій приїде добровільно до нарколога – практично нульова».
Вже декілька років Вінницю «списують» рекламою телеграм-каналів, на яких торгують наркотиками. Альона Савчук, разом з іншими небайдужими вінничанами, виходить на акції, аби замалювати чи затерти ці надписи.
«Легкодоступність наркотиків вийшла на новий рівень. Активно використовуються соціальні мережі, добре налаштовані канали збуту в меседжерах, адреси яких можна знайти на кожному заборі. Ми намагаємось активно знищувати ці надписи на вулицях міста. Однак, таким чином, ми боремось лише в одному напрямку – діджитал-розповсюдженням наркотиків. А тим часом, практично, в кожному навчальному закладі є людина, яка продає наркотики. Тому ті акції – це лише капля в морі».
Дуже часто закладки роблять на територіях шкіл та навіть дитячих садочків. Діти знаходять їх і пробують, або ж їхні друзі їм кажуть: «Спробуй, він одного разу тобі нічого не буде». Лікар-нарколог наголошує, що важливо батькам розповідати своїм дітям, що не можна пробувати вміст цих пакуночків, бо це може призвести до смерті.
«Практично завжди перша спроба наркотиків не проходить без передозування. І дуже добре, якщо той, хто поряд не побоїться і викличе швидку. Інакше – летальний випадок. Я не хочу нікого лякати, але, покладаючись на свій лікарський досвід, я дуже рекомендую батькам підлітків звертати увагу на їхню поведінку. Дуже часто підліток не хоче пробувати наркотики, але є «друзі» чи авторитетні товариші, які можуть брати «на слабо», пропонуючи спробувати наркотичні речовини. Можуть також регулярно підсипати їх до їжі чи напоїв, а дитина, навіть не підозрюючи, «підсідає» на наркотики. На що треба звертати увагу: дитина стає агресивною, занадто активною чи занадто пасивною, замкнутою, депресивною, в неї зникає апетит, з’являється денна сонливість і нічна активність та ін. Варто також контролювати витрати кишенькових коштів дитини, адже деякі наркотичні речовини коштують недорого, як от амфетамін, фен чи солі. І якщо підлітку дають на день приблизно 100 грн, то цього може бути абсолютно достатньо на дозу. А придбати наркоти сьогодні не складає проблем навіть у школі».
Щоб пояснити, як діє наркотична речовина на організм людини, Альона Савчук детально описує стан пацієнта, який вжив сіль – один із найпоширеніший та найдешевший наркотиків.
«Сіль своїм ефектом нагадує екстазі чи амфетамін, але наслідки від її приймання ще гірші. Ефект розслаблення та задоволення зникає дуже швидко, натомість починаються галюцинації. Наприклад, людині може здаватись, що стіни балакають, по них повзають здоровенні комахи, їм чується ляскання крил. Серцебиття прискорюється, тіло покривається потом, починаються напади параної. Людині може здаватись, що її переслідують, над нею насміхаються, хоча в цей час вона може перебувати сама у своїй кімнаті; що вона смертельно хвора, або що її рідну людину викрали. Здаватиметься, що без солі, життя закінчиться, тому захочеться зібрати і з’їсти усі крупинки солі, які могли розсипатись. Крім слухових та візуальних галюцинацій, сіль викликає і кінестетичні ілюзії. Людині може здаватись, що її шкіра липка, з неї відходять частинки слизу і бруду, які термінового треба здерти. Ось чому наркомани дуже часто завдають собі фізичну шкоду. Такий стан триває добу. Але потім починається «отходняк», який супроводжується тахікардією, депресією, нудотою, головною біллю та тремтінням всього тіла. Це ще близько 8 годин муки. Таке важке навантаження на організм може призвести до зупинки серця» - розповідає лікар-нарколог.
За словами нарколога, якщо в людини хоча б раз виникала цікавість до наркотику, то це вже її потенційний клієнт.
«Наркоманія та алкоголізм - це психологічні хвороби. Тому як тільки в голові людини з’являється думка про те, що вона може дозволити собі спробувати, це вже свідчить про те, що людина не проти вживати наркотики. Якщо ти чітко розумієш, що наркотики – це смерть, то ніщо не змусить тебе їх спробувати. Одна думка про спробу наркотиків вказує на те, що носій цієї думки може рано чи пізно стати моїм клієнтом. Натомість, сама спроба може спровокувати відразу від наркотиків на все життя, трапляється й таке, але дуже рідко».
Вікова категорія наркозалежних вінничан – 14-30 років, довше наркомани просто не живуть. Алкозалежними стають найчастіше після 35 років.
«Вікова категорія алкозалежних – це люди переважно від 35 років. Звичайно, що є й молодь, але рідше. Найстаршій моїй пацієнтці, що любить регулярно випивати – 83. Вона вже 40 років стоїть на обліку, періодично підліковувалась. Зараз вона вже не лікується, а щодня собі по-трошки п’є, як каже, для настрою. До речі, ця бабця нещодавно стала героїнею мало чи не всіх ЗМІ, правда з іншого приводу. – резюмує Альона Савчук. - Вікова категорія наркозалежних коливається від 14 до 30 років. Так як вживання наркотиків дуже пагубно впливає на організм, наркоманів у літньому віці практично не буває. Всі вони мають патології серця, нирок, ВІЛ, СПІД інші захворювання, які прогресують й призводять до ранньої смерті. Зупинитись треба вчасно. Інколи наркомани щиро хочуть перебороти цю проблему, сказати стоп. Але часто це трапляється занадто пізно, коли супутні хвороби вже на шляху знищення організму.
Найстаршому моєму пацієнту, що має залежність від наркотиків – 36 років, а наймолодшому – 12 – це дівчинка. Школярка вживає різні наркотики протягом 6-ти місяців, але на жаль, батьки мене не чують, батьки не хочуть допомоги, а сама вона не може справитись».
Легалізацію медичного канабісу в Україні, лікар-нарколог Альона Савчук не підтримує. Вважає, що це лише погіршить статистику наркозалежних.
«Я противник легалізації марихуани. Думаю, що Україна ще не доросла до того, що наркотичні речовини можуть використовуватись за лікарським призначенням. На мою думку, легалізація спровокує появу нових дилерів, які поведуться на легкий заробіток та ще більшому розповсюдженню наркотиків. Я розумію, що марихуана може допомагати важкохворим пацієнтам, але потрібен жорсткий контроль у супроводі жорсткої відповідальності, то тоді - так. Але на зараз, я переконана, це тільки погіршить ситуацію в Україні зі статистикою наркозалежних».