Заасфальтована Вінниця. Як за часів Гройсмана ремонтом вулиць змінили місто

Згадуючи часи «мера Гройсмана», перше, що приходить на думку вінничанам, це асфальтування доріг. За кілька років після обрання його міським головою, магістральні вулиці почали відповідати змісту. Вони справді перетворилися на міські артерії. Коли Володимир Борисович залишав посаду в 2014-му, за якістю доріг Вінниця не поступалася жодному з обласних центрів і столиці, а в місті потужними темпами асфальтувалися другорядні вулички та провулки, які за все своє життя асфальту не бачили.

Гройсман змінив філософію

Якщо нині вінничани звикли до комфортного середовища у місті та лише весною жаліються, що після перепаду температур взимку будівельники не встигли відремонтувати окремі ділянки, то в 2006 році, до обрання міським головою Володимира Гройсмана, вулична мережа знала лише «хронічний» ямковий ремонт. Виключенням була хіба що центральна Соборна вулиця, за реконструкцію якої взялися кількома роками раніше. На решту грошей хронічно не хватало. А реконструкції потребували 360 кілометрів міських вулиць.

При обмежених можливостях міського бюджету у 2006-ому суттєво змінити ситуацію у Вінниці було нереально. Проте в березні того року громадськості був представлений стратегічний план ремонту міських доріг, на який у бюджеті виділили 1,7 млн грн. Місцеві дорожники спочатку скептично поставилися до амбітних планів молодого міського голови, зазначаючи, що за ці кошти можна капітально відремонтувати лише одну вулицю.

Невдовзі скепсис зник. Мер запропонував змінити філософію відмови від ремонтів через брак коштів. Саме тоді вперше у Вінниці випустили облігації внутрішньої позики на 20 млн грн. (при бюджеті міста у 417 мільйонів), які залучили на ремонт доріг, а підрядникам ставилася умова – надати гарантійний термін експлуатації, і в разі пошкоджень безкоштовно їх усувати.

З появою «Гройсманштрасе» почалася і критика

Однією з перших почали реконструювати вулицю Келецьку. Вже через рік вінничани почали називати її «Гройсманштрасе» - настільки вона відрізнялася від звичних містянам інших вулиць. За якістю покриття вулиця відповідала дорогам у Німеччині.

«Стосовно назви вулиці, я не винен, — розповідав журналістам «Дзеркала тижня» наприкінці 2006-го Володимир Гройсман. — На сьогодні ремонтують понад 150 тис. кв. метрів дорожнього покриття — це і Келецька, і Київська, і Привокзальна, 40-річчя Перемоги, Свердловський масив, Московська та інші. Наступного року мають виконати роботи в таких самих обсягах».

Перші успіхи мера не всім подобалися. Як завжди. Містом «мандрували» чутки, що ремонт доріг цікавий Гройсману, оскільки йому належать «асфальтні заводи». Минуло 13 років. «Компромат» на тодішнього мера шукали не тільки вінницькі недоброзичливці, а й столичні журналісти. Жодних зв’язків Гройсмана з підприємствами-постачальниками так і не знайшли. А дороги зроблені. Закидали йому і ризиковані фінансові операції…

«Муніципальна позика (ми взяли її для ремонту доріг) — сучасна, перспективна форма роботи. Ми випустили облігації із залучення ресурсів під 12% річних у національній валюті. Освоїли половину, а неосвоєні кошти поклали на депозит. Взагалі ми збалансували чотири джерела доходів: державне, обласне, міське, кредитне, і максимально ефективно їх використовуємо», - зазначав Володимир Борисович наприкінці 2006-го.

Асфальтні мільйони

За словами директора департаменту фінансів Вінницької міськради Наталії Луценко, у 2007 році облігацій різних серій було випущено на 15 мільйонів, а в 2008-ому – на 10 млн грн. У той час загалом видатки міського бюджету не перевищували 800 мільйонів. Також в 2011-12 роках міськрада, коли видатки вже перевищували 1 млрд гривень, отримала кредитні кошти у розмірі 35 мільйонів, які теж пішли на ремонт дорожнього покриття.

Фактично з 2006-го по 2013 рік усі магістральні вулиці були вперше за часів незалежності капітально відремонтовані. На третій рік перебування на посаді В. Гройсман заявив, що необхідно розпочинати і ремонт другорядних вулиць. На деяких спочатку міняли системи водогону і каналізації, а потім робили капремонт.

Більш того, з 2008 року розпочалася реконструкція вулиці Шевченка, на якій взагалі ніколи не було твердого покриття. Там і натяків не існувало. Фактично вулицю робили «з нуля». Далі почали будувати відрізок Келецької до Барського шосе, реконструювати вулиці Шмідта, Ф. Кона, тощо.

Так, якщо у 2006-му на капремонт і реконструкцію доріг у Вінниці витратили 14,3 млн, у 2007-му – 19,9 млн грн., то у 2008 році вже понад 46,5 мільйонів. Надалі суми почали зменшуватися, але потужний старт дався взнаки. Місто змінювалося на очах, що помічали вінничани, а гості відверто заздрили.

Більш того, за ініціативою тодішнього мера розпочалася програма ремонту невеличких вулиць у приватному секторі на умовах співфінансування. Поступово понад дві сотні вулиць таким чином вдалося асфальтувати. Загалом за період майже двох каденцій на посаді мера Володимира Гройсмана на асфальтування та інші роботи, пов’язані з ремонтом, витрачено понад 144 мільйони.

Але ці кошти виглядають абстрактними цифрами, як і кілометри заасфальтованих вулиць. Реалізовувати ідеї, започатковані при Володимирі Гройсманові, продовжив його наступник і соратник Сергій Моргунов. У пам’яті вінничан ще залишилося «розбиті» вулиці, вони можуть свої спогади зрівняти з тим, якими дороги тепер бачать у місті щодня.